7 вересня Одеський музей західного та східного мистецтва, Дирекція художніх виставок України та Музей сучасного мистецтва Одеси презентували міжмузейний культурно-мистецький проект «Київ-Одеса. Знаки і метафори міського простору». 

 
Кожне визначне історичне місто має свою неповторну ауру. Є вона у Риму та Парижа, Стамбула та Відня, Києва та Одеси, Львова та Вільнюса.

 
Київ та Одеса – міста із своєрідними та неповторними історико-культурними і художніми традиціями, унікальною міською міфологією.

 

Зображення: Фейсбук-сторінка Одеського музею західного і східного мистецтва

 
Перетворення історичних міст у сучасні мегаполіси призвело до сумних метаморфоз міського середовища, до стрімкого «вимивання» неповторної для кожного міста традиційної атмосфери. Незворотні процеси (зміна соціального і національного складу, а також культурного рівня населення міст, будівельний бум, який супроводжується варварським ставленням до архітектурних пам`яток, тощо) спричинили зміни у ставленні до міста загалом, а також — у сприйнятті міського простору. 

 
Вже у перші роки нового тисячоліття це стало могутнім стимулом для перегляду великого історико-культурного, філософського, художнього надбання, що по суті утворює, за сучасними культурологічними визначеннями, «міський міф» та «міський текст».

 
В сучасній культурі міф давно вже перестав бути лише літературним явищем. «Неоміфологічна свідомість» є чи не визначальною рисою культурної ментальності сьогодення. Знак (від грец. semeion – знак) та метафора (грец. μεταφορά — «перенесення») є найважливішими засобами сучасного культурного тексту, як вербального, так і візуального.

 
Головні київські міфологеми – «Місто-Храм», «Другий Єрусалим», «Місто-сад», насамперед пов’язані з визначною місією Києва у розвитку східно-слов’янської культури, за доби князів Володимира Великого та Ярослава Мудрого, а також – з унікальним історичним ландшафтом та неповторними київськими краєвидами. 

Київ назавжди вписаний в число світових сакральних центрів. У середині 19 століття Оноре де Бальзак називав Київ Вічним Містом, Північним Римом (есе «Лист з Києва», 1849 рік). Багатовіковою художньою традицією Київ долучений до найбільш живописних міст. «Насправді Київ – одне з найпрекрасніших міст у світі, а за своїм своєрідним розташуванням над могутніми водами Дніпра і над безкрайніми степами – навіть єдине». (Олександр Бенуа) 

Порівняно з тисячолітнім Києвом, доволі молода і завжди прекрасна Одеса, яка «розміняла» лише третє століття, має яскраве історико-культурне обличчя і є володаркою самобутнього та насиченого «культурного тексту».

Створена вільними, культурними та ініціативними людьми, Одеса швидко стала одним з економічних і культурних центрів. Завжди відрізняючись від більшості міст нашої країни, вона викликала бажання влади звести її відмінність до образу міста «біля самого синього моря, Південної Пальміри та перлини біля моря» – міста постійних мрій і снів, що потонуло в квітучих акаціях, з чудовою та різноманітною європейською архітектурою. «Але все це – як тло. Він висітиме над нами ввесь час – цей незвичайний килим одеських звичаїв. Темна південна ніч покриває нас своєю яткою, на чорному небі стоятимуть завжди кілька ясних зір, наче кинув хтось у небо якір – одеський герб. Тихий свист, шум, гуркотіння трамваїв – все це вщухатиме в місті, лишатиметься позаду і не перейде паркана кінофабрики». (Ю. Яновський).

Приблизно так виглядає ідеалістичний дискурс («мрії про минуле») щодо двох міст, самодостатніх і різних, що опинились в схожих, і доволі непростих соціо-культурних обставинах. 

Головна мета проекту: виявити та дослідити надзвичайно важливу роль образотворчого мистецтва у формуванні та інтерпретації історико-культурних та міфопоетичних аспектів образу Києва та Одеси; проявити нові змісти та контексти у художньому сприйнятті міського середовища та простору. А також запропонувати новий погляд із ХХІ століття на традиційний «образ міста» у мистецтві другої половини ХХ століття. Організатори прагнуть концептуально розширити рамки пейзажного жанру – до інтерпретації міського візуального тексту з його багатошаровою міфологією. Тому даний проект не передбачає жорстких жанрових і стилістичних обмежень. Головними критеріями підходу є креативність, чутливість до сучасних мистецьких контекстів, а головне – відтворення неповторної аури кожного міста.

Міжмузейний проект має на меті познайомити шанувальників мистецтва міста Одеси з унікальною фондовою збіркою Дирекції художніх виставок України. «Київська тема» репрезентована творами корифеїв «київської живописної школи» другої половини ХХ ст.: М.Глущенка, О.Захарчука, В.Одайника, О.Отрощенко, В.Рижих, С.Шишка, та ін. Із збірки Дирекції представлені також твори класиків одеського малярства: А.Лози, О.Попова, В.Токарева та ін. 

Широка репрезентація творчості видатних одеських митців другої половини ХХ – початку ХХІ ст.: О.Ацманчука, О.Волошинова, Ю.Єгорова, В.Кабаченка, К.Ломикіна, В.Маринюка, В.Стрельнікова, С.Сичова, Л.Ястреб та ін. здійснена на основі колекції Музею сучасного мистецтва Одеси. 

Дуже цікавими видаються сучасні мистецькі рецепції щодо «золотої доби» свого міста – його ідеального образу, а також рефлексії на теми сьогодення – твори О.Аполлонова, В.Басанця, О.Ворони-Адаменко, Г.Верещагіна, С.Ільїна, К.Корнійчук, С.Папроцького, О.Придувалової, В.Труша, В. Хруща та ін. 

Сучасні художники творять новий міський «текст», сповнений знаками-символами, культурними алюзіями, новітніми метафорами. Деякі з них зосереджені на пошуках шляхів здобуття нової гармонії в урбаністичному середовищі; дехто навіть прагне віднайти потаємні знаки міської культури майбутнього – С.Белік, А.Духовична, І.Єремеєва, К.Косьяненко, І.Леві, М.Овсійко та ін.

Виставка працює у виставкових залах Одеського музею західного та східного мистецтва до 30 вересня. 
Щоденно (орім середи) з 10:30 о 18:00.