29 травня в креативному просторі IZONE (м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8) стартував відкритий лекторій про мистецтво Ренесансу художника Антона Проненко. Курс включає чотири лекції (в якості п'ятої лекції буде показаний фільм Антона Проненко та Андрія Горохова про сліди італійського Відродження в сучасній архітектурі Києва). 

 

Італійський Ренесанс був не тільки епохою революцій в науці, філософії, музиці, бізнесі, живописі та архітектурі, а й бурхливим часом, повним дивацтв і внутрішніх протиріч.

Суперечливими є і наші уявлення про характер тієї епохи. Мрія про раптовий спалах і розквіт абсолютно нового погляду на речі, про тотальний переворот в усіх сферах життя, полонить нашу уяву досі. Скажімо, сьогодні успіх електронної музики (або панку в кінці 70-х, або хіпі-культури в кінці 60-х, або конструктивізму в 1920-х), міфологія навколо нього, — все це сходить до величезного міфу італійського Відродження.

 

Беноццо Гоццолі. Сцени з життя св. Франциска (фрагмент),  1452

Але як можна називати революцією і оновленням мистецтва моду на стародавні тексти і статуї? Чому ми називаємо цей період Відродженням в ситуації, коли нібито відроджене на території Італії ніколи не вмирало?

 

В ході лекторію стане зрозуміло, що Ренесанс — це не кінець темного середньовіччя і початок нового світлого часу. Італійський ренесанс — це кипляча суміш з релігії і науки, політики і сексу, життєвого досвіду і бурхливої ​​фантазії.

 

Беноццо Гоццолі. Хода волхвів (фрагмент), 1459-62

 

На першій лекції митець розповдав про живописця, графіка, скульптора та архітектора Андреа Мантенью. Друга лекція, що відбудеться 5 червня, присвячена життю та творчості флорентійського художника Беноццо Гоццолі. Його постать, як і багато інших постатей Відродження, важко уявити в якихось певних термінах, він знаходиться одночасно і в Середньовіччі, і вже в Новому часі, у цьому сенсі Відродження зовсім не змінило Середньовіччя і не скасувало його, а виросло в ньому.

 

Беноццо Гоццолі. Автопортрет. Фргмент фрески "Хода волхвів". 1459

Світосприйняття Ренесансу у Гоццолі густо просякнуте середньовічною фантасмагорією, досить жорстка політична реальність/прагматика змішана з відвертою вигадкою.

Художник поєднував кричущу декоративність і реалізм, який хочеться назвати фотореалізмом. Він був справжнім репортером подій ренесансу — політичних самітів і маштабні архітектурних проектів, змішуючи формальні прийоми і технології на свій розсуд. Він маніпулював сюжетами, ландшафтами і персонажами як кінорежисер-мультиплікатор.

 

Друга лекція з циклу відбудеться в просторі IZONE 5 червня з 20.00 до 23.00.