У лондонській галереї Тейт Британія триває перша виставка, присвячена британському квір-мистецтву, що охоплює 1861‒1967 роки і включає, зокрема, твори таких знаних митців, як Девід Гокні, Френсіс Бекон, Ман Рей, Клод Каон та Сесіль Бітон.

 

Експозиція зосереджена на часовому відрізку між двома важливими для квір-спільноти датами — скасуванням смертної кари за мужолозтво в 1861 році та прийняттям Закону про сексуальні злочини (The Sexual Offences Act) в 1967, який декриміналізував приватні гомосексуальні зв'язки між двома чоловіками, що досягли 21 року.  Ці майже сто років життя ЛГБТК-спільноти не лише лягли в основу виставки, а й обумовили її спеифіку. 

 

"Малюнок з натури для диплому" (1962) Девіда Гокні

 

"Те, що відбувається під поверхнею, те, що відбувається в квір-культурі — для окремих людей і для спільнот, що їх об'єднують, ця історія важить більше. Це історія про людей, що звільняють себе, звільняють один одного, знаходячи шляхи — ким би вони не були —бути собою й ідентифікувати один одного. Показуючи себе й ховаючись, відчуваючи, зухвало хизуючись — ми можемо побачити усі ці емоції", — коментує кураторка проекту Клер Барлов.

 

Ангус Макбін. Квентін Крісп, 1941

 

Розмаїття ідентичностей, представлених крізь призму статі, сексуальності та мистецтва, простягнулося у вісьмох залах: роботи Сімеона Соломона, далі — доробки Евелін де Морган, Клода Каона, членів гуртка Блумсбері, Ангуса Макбіна; виставку закривають твори Френсіса Бекона та Девіда Гокні. 

 

Деякі з представлених творів відкриті в своєму значенні, символізмі, у той час як зміст інших об'єктів не настільки експліцитний. Так, "Малюнок з натури для диплому" (1962) Девіда Гокні віддає дань поваги розквіту ери журналів для чоловіків, таких як Physique, що публікували фотографії м'язистих чоловіків, позиціонуючи себе як видання для тих, хто цікавиться боротьбою та бодібілдингом. Тим часом картина Вільяма Стренга "Жінка з червоною шляпою", скромний портрет поетеси та новелістки Віти Саквіль-Вест, у контексті виставки відсилає нас до історії її стосунків з письменницею Віоле Трефусіс.

 

Сафо та Ерінна в саду в Мітілені. Малюнок 1864 року

 

Алекс Фаркгарсон, директор Тейт Британія, підкреслив: "Ця виставка не передбачає, що зміст цих робіт витікає лише з їхньої сексуальної історії, натомість вона показує, що кожна з цих робіт була б неповною без розуміння сексуального життя, з якого виникають ці твори мистецтва". Він також зауважив, що виставка простежує дуже важливі віхи в соціальній історії британської ЛГБТК-спільноти та її друзів.

 

Джон Крекстон. Голова грецького моряка, 1940

 

Виставка також виступає в якості предтечі світу, який ми знаємо сьогодні. Хоча багато представників спільноти ЛГБТК+ по всьому світу все ще борються за своє визнання, все ж людство пройшло довгий шлях з часів Оскара Вайльда та інших культурних діячів і простих людей, що відстоювали свою ідентичність і нерідко за це страждали.

 

Генрі Тук. Критики, 1927

 

Фаркгарсон додає: "Після декриміналізації 1967 року, репрезентації сексуальної інакшості — квір поглядів — стають все помітнішими, до такої міри, що, на мою думку, тема "квір" є однією з домінуючих в сучасному мистецтві. Тому я вважаю, що ця виставка тим важливіша, що виступає в якості розкопок напівсхованого минулого та історії, безпосередньо дотичної до нашого сьогодення".