На 14-й Стамбульській бієнале згадають про геноцид вірмен у Туреччині, не визнаний місцевою владою. Арт-проект відкрився в Стамбулі минулого тижня під гаслом «Солона вода: Теорія мислеформ» («Saltwater: A Theory of Thought Forms»).

 

Заторкнути цю тему на Стамбульській бієнале запропонувала організація «Dilijan Art Initiative». Їй же був присвячений цьогорічний павільйон Вірменії на Венеційській бієнале (володар Золотого лева), який також спонсорувала компанія. Нині «Dilijan Art Initiative» підтримує 13 художників зі Стамбула, які мають вірменське походження або ж присвячують свої роботи історії країни.

 

Серед таких творів на бієнале у Стамбулі можна натрапити на автопортрети Пола Гвірагозяна. Вони передають мандрівний характер життя художника після того, як його студію в Бейруті зруйнували в 1970-х роках.

 

Пол Гвірагозян. «Вази» (1959), «Голод» (1954) та автопортрет (1948)

 

Художник Хейг Айвазян презентує перформанс «Wavy Wavy Is the Sea of Bolis, O Mother», заснований на фольклорній пісні Уді Гранта Кенкуліана – вірменсько-турецького художника, який пережив геноцид і оселився у столиці Туреччини в 1918 р. За словами Айвазяна, твір символізує перехід від «Оттоманської імперії до Турецької республіки».

 

«Плоть ваша, кістки наші» («The Flesh Is Yours, The Bones Are Ours») – інсталяція іраксько-єврейського митця Майкла Раковіца. Вона складається з гіпсових архітектурних витворів, виготовлених вірменами по всьому Стамбулу.

 

Майкл Раковіц. «Плоть ваша, кістки наші»

 

«Завдяки мистецтву ми сумуємо, пригадуємо, засуджуємо, але при цьому намагаємося вилікуватися радістю», – стверджує Каролін Крістов-Бакарджієв, куратор цьогорічної бієнале.

 

Джерело: theartnewspaper.com