В рамках IX Форуму художніх проектів ART-KYIV Contemporary Мала галерея Мистецького Арсеналу представляє проект [un]moved.

 

Проект [un]moved об'єднує молодих українських та російських медіахудожників, роботи яких стали реакцією на геополітичні події останнього року. Основний концепт проекту вибудувано навколо феномену (не)рухомості людини у поліцейській державі; інформаційному шумі апарату пропаганди; ситуації необхідності формування нової ідентичності. Саме антропологічний зріз – самоусвідомлення людини у сучасні смутні часи – є головним дослідницьким інтересом проекту [un]moved.

 

Головною дихотомічною парою, що співпрацює в одному експозиційному просторі  як антитеза є проекти «Пай-Дівчинка» московської молодої художниці, студентки Школи Родченко Вєри Баркалової та «Big Brother is fucked up watching you» Марини Дикухи, випускниці «Нової художньої школи: медіа-арт для практиків-2013».

 

Марина створила свій проект, спостерігаючи через мас-медіа за буремними подіями зими-весни 2014 року, на резиденції у WRO Art Center (Польща). У синопсисі до своєї роботи вона наводить цитату Беніто Муссоліні: "Все в державі, нічого поза державою, нічого проти держави» [Беніто Муссоліні], але висновує, що очевидно це твердження італійського диктатора «не працює в 21 столітті. Люди, що опинились в одному місці, в один час, об’єднані однією метою здатні зруйнувати систему. Великий Брат тречить тебе, ти змушуєш його глючити». Інтерактивна інсталяція Марини працює таким чином, що «всевидюче око» Великого Брата слідкує за глядачами лише до того часу, допоки їх не понад п'яти. В іншому разі – систему починає глючити, Великий Брат «нервує, його око спазмує, транзакція надідентифікації успішна».

 

Інсталяція Вєри Баркалової «Пай-Дівчинка» відсилає до теми поліцейської держави та скутості людини у ній під невсипущим наглядом камер спостереження. У її інсталяції використовують технічні засоби, створені для фіксації та трансляції саме рухомого зображення, але образ дівчини, який ми бачимо на екрані телевізора є нерухомим. Художниця називає свою роботу автобіографічною – хороша провінційна дівчинка, що потрапляє під вплив поганих хлопців – типовий сюжет з життя підлітків по всій Росії.  «Инсталляция - яркий пример путинской России и свободы, которая заключена в старенький монитор, обрамленный китчем», - коментує свою роботу Вєра.

 

Пошуки нової ідентичності людини, що опинилася в нових геополітичних обставинах відображені в проекті [un]moved у роботах художників Аліни Якубенко, Ujif_notfound, Юлії Бєляєвої та Антона Лапова.

 

Художнім унаочненням проблеми (не)рухомості кордонів суверенної держави у проекті [un]moved є робота Антона Лапова «Desertum Asoviense / Study of Identity #3» – відеопроекція середньовічної мапи на східний килим, що, з одного боку, символізує болісне розставання з пострадянською/східною ідентичністю, а з іншого – «середньовічне» вирішення питань у сучасному світі глобалізованих політики та економіки.

Аліна Якубенко створила свою відеороботу «Флаг/Прапор» на острові Бірючому на цьогорічній резиденції сучасного мистецтва, що  пройшла у напруженому модусі. Поряд проходила лінія фронту, наступ на українські території у цій точці міг початися у будь-яку мить як із суші, так і з моря. «Эта работа про переменчивость, относительность и искусственность любых государственных границ и собственного гражданства и вообще необходимость подобного выбора», - говорить Аліна. Власне її відео є диптихом. У першій частині флаг/прапор, що з однієї сторони є жовто-блакитним, а з іншого - має російський державний триколор, тріпає вітер на березі Азовського моря. «Флаг является символом присвоения, когда флагом метят только что открытую, освобожденную или захваченную территорию. Флаг под воздействием внешних обстоятельств ("куда ветер дует") меняет стороны настолько быстро, что невозможно определить символику на нем наверняка, он как бы является метафорой военных действий, когда территория меняет свои границы в считанные часы» (Аліна Якубенко).

 

На іншому відео художник, друг Аліни, росіянин, що змінив громадянство на українське, розмахує тим самим двобічним флагом/прапором, що символізує пошуки самоідентифікації людини, що опинилася у вирі геополітичних трансформацій. «Это  видео про граждан Украины  или людей,  находящихся в пограничных состояниях,  на пограничных территориях. В отличии от первого видео здесь человек сам принимает активное участие, растрачивая свою энергию, поскольку им движут противоречивые чувства и невозможность сделать окончательный выбор» (Аліна Якубенко).

 

Проект «01» авторства Ujif_notfound також було створено на острові Бірючий. Художник підкреслює, що для нього важливим було попрацювати з людьми, що опинилися у замкненому просторі. Його робота рефлексує щодо суб’єктивного сприйняття людиною реальності, а, отже, що об’єктивної реальності не існує, як і не існує об’єктивно бінарних опозицій «доброго/поганого», «своїх/чужих», «ворогів/друзів», які активно продавлюються сучасними ЗМІ та ЗМК.

 

 «Информационный поток, получаемый камерой, представленный в виде машинного кода интерпретируется программой в последовательность да/нет. Человеческий фактор эмоциональности "оживляет" сухой код, придает ему оттенки смысла, ведет к бесконечной диалектике критических суждений» (Ujif_notfound).

 

Неочікуваною рефлексію на україно-російський конфлікт є серія робіт «The sisters» художниці Юлії Бєлєвої, де головним предметом дослідження є агресія між братніми народами. Але важливим, як на мене, є саме те, яким чином Юлія зображує ці братні народи – у вигляді маленьких голих дівчаток, що борсаються, намагаючись довести своє. У сучасних мас-медіа набившими оскомину є образи України-Росії у вигляді чоловіка і дружини, дорослого і дитини, і т.ін., де Україна усвідомлюється молодшим та слабшим гравцем поряд із Росією на політичній арені. У даному випадку ми бачимо абсолютно рівноцінних гравців, які обоє, відчуваючи себе суб’єктами дії, рівноцінно ведуть боротьбу за патернелістичну увагу (Заходу?, всього світу?).    

 

Молода російська художниця Єлєна Ромєнкова дискредитує контент пропагандистських телевізійних програм, заглітчовуючи відео та аудіо вихідного матеріалу. Робота Єлєни «Інформаційні збої» є критичним поглядом на інформаційну війну, що йде між двома країнами. «Правительство вводит людей в заблуждение, освещая в СМИ недостоверную информацию. Непонимание реальной ситуации и реальных событиях побуждает людей к агрессии. Структура информационной войны - это сбой. Главной целью которой является создание путаницы в сознании человека, направить на ложный путь. Вот почему для этого произведения искусства я использовала технику glitch art. На переднем плане большое лицо с опустошенными глазами, этот разум полностью разбит и исчерпан. Сбой - это имя современности» (Єлєна Ромєнкова).

 

куратор: Пруденко Яніна

арт-менеджер проекту: Дана Брєжнєва

 

учасники/роботи:

Марина Дикуха (Київ) «Big Brother is fucked up watching  you» (2014). Консультант – Павел Яніцкі (Польща).

Вєра Баркалова (Москва) «Дівчинка-Пай» (2014)

Антон Лапов (Луганськ/Київ) «Desertum Asoviense / Study of Identity #3» (2014)

Аліна Якубенко (Київ) «Флаг/Прапор» (2014)

Ujif_notfound (Київ) «01» (2014)

Єлєна Ромєнкова (Санкт-Петербург) «Інформаційні збої» (2014)

Юлія Бєляєва (Київ) «The sisters» (2014), «Цинизм в цене» (2014)