22 травня у ЄрміловЦентрі (Харків) відкриється проект «Після Перемоги», куратором якого виступив Микола Рідний. Серед учасників: Анна Вітт (Німеччина), Артур Жмєівський (Польща), Ольга Житліна та Давід Тер-Оганян (Росія), Олександр Бурлака та Олексій Радинський, Борис Михайлов, Леся Хоменко, Микита Кадан, Давід Чічкан, Саша Курмаз, Тарас Камінний, Сергій Попов та Микола Рідний (Україна).

 

Леся Хоменко. «Очевидець». 2012

Досить точним є твердження про те, що не існує об'єктивної історії. Підручники коригуються і переписуються у відповідності з інтересами сучасної політики, проливаючи світло на те, що раніше  було не важливо, а деякі події навпаки стираючи з пам'яті. Однією з найбільш проблематичних дат, що викликають суперечки і конфлікти в українському суспільстві є 9-те травня, відоме як День перемоги. Позиції переможців і переможених форсуються і набирають спекулятивні обороти сучасного контексту.  Специфіка української соціально-політичної ситуації породила два полюси, що спекулюють на різних фактах історії. Сьогоднішній контекст Дня перемоги балансує між декоративним святом з парадами, феєрверками і концертами зірок естради в кращих традиціях радянського минулого і спалахами вуличного насильства між людьми, що відстоюють свою точку зору на історичну справедливість, виходячи з червоно-чорними прапорами УПА або з георгіївськими стрічками. Крім розпалювання народної ворожнечі, ця активна бінарність топчеться по пам'яті і повазі до загиблих жертв війни, незалежно від їх поглядів, перетворюючись з випадковості в набираючий обертів ритуал насилля. Однак опис цієї ситуації лише за допомогою білого і чорного, хороших і поганих, лівих і правих - не вірний, більш того він є брехливим. Брехнею є політичний театр, який змішує вкрай важливі і гострі поняття: патріотизму і фашизму, антифашизму й імперіалізму. Український політикум, що займався цілеспрямованими спекуляціями на подіях минулого замість вирішення сучасних проблем, в результаті поставив під загрозу цілісність суспільства та держави, перетворюючи колишніх друзів, товаришів і сусідів на ворогів.

 

Микита Кадан. «Фігури на білому»

 

Сучасна українська ситуація перманентних протестних спалахів, переповнена підміною понять, ускладнює позицію адекватної аналітики і рефлексії, що не була б заплямована оманою радикальної бінарності. Реальна політика вимагає постійного оновлення, позбавлення від брехливої і абсурдної пропаганди, що вимагає обирати чиюсь одну сторону і зневажати інших, направляє громадську енергію в порожнє русло ненависті, вигідне тій чи іншій групі політичних еліт. За допомогою дослідження, аналізу, рефлексії та інших засобів мистецтва по осмисленню ситуації, важливо представити різні точки зору, справедливих щодо суспільства і окремих людей, що з повагою ставляться до історичної пам'яті але готові боротися за майбутнє.

 

Леся Хоменко. «Очевидець». 2012

 

Проект представляє міжнародну виставку сучасного мистецтва, дискусію за участю авторів та паралельну програму кіно і відео показів.

Вхід вільний.