Наприкінці травня відомий ужгородський художник Павло Ковач (старший) представить в Щербенко Арт Центрі (Київ) нову персональну виставку «Реалізм і реальність». Проект міститиме низку компонентів: фотографії, залиті шаром силікону, контурний малюнок мозаїки з «пронумерованими» персонажами, медичні унаочнення, відео-перформанс... та серію живопису олією на полотні.

 

Збираючі складові експозиції, художник звертається до трьох особистих спогадів-вражень, які врешті-решт об’єднує у цілісну тему-запитання. Це враження від перегляду репродукції мозаїки Чімабуе «Побиття немовлят» в альбомі з історії італійського монументального мистецтва. Це діалог із авангардисткою Ольгою Розановою та її серією супрематичних ілюстрацій до поетичної збірки «Вселенська війна» О. Кручьоних. І — несподівано — спогад про передавання приміщення УжНУ Мукачевській греко-католицькій єпархії та демонтажу університетських медичної та хімічної лабораторій.

 

Зображення надане організаторами

 

Три «історії», три «документальних факти» — як їх називає Павло Ковач — були покладені ним в основу вибудовування логіки власного проекту. Він звертається до питання співвіднесення «мистецтва і страждання», можливості митця творити під час та/або на тему війни, перетворювати страшну, болісну реальність на нову — художню. Чімабуе, що завершував середньовічну традицію умовного, декоративного зображення страждань. Ольга Розанова, яка у формі супрематичного колажу транслювала поетичні образи війни, що лякають та захоплюють водночас. І невідомий художник, що виробляє академічні макети внутрішніх органів. Усі вони створюють свою реальність, в яку вірить глядач і зіставляє з тим, що говорять йому історія, мас-медіа чи особистий досвід.

 

«І якщо війна не метафора, не абстрактна тема, а кожноденна реальність з інформаційними меседжами, фейковими новинами у формі “распятого мальчика”... і в дійсності торкається сотні тивісяч родин, які реально переживають за своїх рідних та близьких! По суті, неосмислене минуле завжди буде “шкіритись” в настоящому!?» — запитує Павло Ковач.

Відповідь можна буде спробувати відшукати на виставці «Реалізм і реальність», що триватиме в Щербенко Арт Центрі до 30 червня включно.

 

Відкриття: 29 травня о 19.00

 

Про художника:

 

Павло Ковач (старший) народився 9 червня 1959 року в селі Свобода, Закарпатської області. 1976 – 1980 – навчався в Ужгородському училищі прикладного мистецтва. Педагог з фаху – І. Маснюк. 1993 – Член Національної Спілки художників України. Представляв свої роботи в персональних та групових проектах у Боттега Галереї, Мистецькому Арсеналі, Музей історії міста Києва, Карась Галереї в Києві; в ILKO Gallery, Галереї Ужгород в Ужгороді; в Галереї Дзиґа, Галереї Барі Гаумана у Львові, Україна; а також в галереях та на фестивалях в Польщі, Угорщині, Словаччини, США та ін. Павло Ковач живе і працює в Ужгороді.