25 травня 2018 у просторі ЄрміловЦентру відкриється персональна виставка робіт харьківської мисткині та дизайнерки Олени Кудінової (1958‒2017) — «Джерело кольору». Виставка виняткова за своїм наповненням: на ній представлено більше сотні робіт станкового живопису та графіки — колірних абстракцій, датованих кінцем 1980-х — серединою 2010-х років. Більшість робіт експонується вперше. 

 

 

Колір для Олени Кудінової (і відзначимо, не тільки в станковій творчості) — жива, органічна субстанція. Він керує емоцією та настроєм, визиває спогади, фіксує прожитий день. Його потоки, знаходячись у постійному русі, вкривають лист щільними клубчастими туманностями, ковзають тінями, мерехтять декоративними візерунками… Колір проявляє  і розчиняє до повного счезнення предметний світ , а потім знову повертає його в зримих, чуттєвих впізнаннях.

Колір — це першопричина всього, що відбувається з мистецтвом художниці. Він задає кордони форми, ім’я якої «абстракція». І навіть обрані та обласкані з часом зображальні мотиви (чайні чашки, кавові, винні бокали, «ботанічні» та архітектурні елементи) не руйнують її природу. Художній образ розвивається, змінюється, отримує новий характер, нові риси в одного разу встановлених межах.

Між тим сама Лена Кудінова ніколи не співвідносила власне мистецтво з абстракціонізмом, вважаючи, мабуть, що роботи її полишені масштабів і значимості явищ. Сюжети інспіровані глибоко приватним, часним, камерним діалогом з «кольоросвітом». На поверхні полотна або листа вихлюпується  миттєве (враження, настрій, атмосфера…). І від глядача митець очікує не розгадування таємниці, а безпосередньої емоційної реакції.

Слідуючи за майстром, організатори цього проекту відмовились від ретроспекції, відтворивши простір, що оголює мистецький темперамент, нерв, інтенцію творчого акту. Роботи, сгруповані колористичними циклами, приголомшують емоційною плазмою колірних співвідношень — колірних симфоній без часу.

 

Над виставкою працювали: Марина Глущенко, Володимир і Ольга Бондаренко, Ніка і Ольга Кудінова, Жанетта Соловйова, Наталя Мироненко, Павло Маков.

 

 

Про художницю:

Олена Кудінова (1958‒2017) народилася 1 травня 1958 в місті Мурманську (Росія). У 1980-му році закінчила Харківський художньо-промисловий інститут (нині — ХДАДМ), факультет «Дизайн і інтер'єру». З 1987 р член НСХУ, СДУ. З 1980-го року постійний учасник виставок всіх рівнів: колективних, в тому числі зарубіжних (Нюрнберг (Німеччина, 1993), Москва (Росія, 1994, 1995), Любляна (Словенія, 1995), Фредрікстад (Норвегія, 1995), Вашингтон (США, 1996), Краків (Польща, 1997), Портленд (США, 1997), Магдебург (Німеччина, 2000, 2001) і персональних (1989, 1990, 1995, 2002 2014 року, 2016). У 1990-1992рр. — стипендіат Спілки художників СРСР в секції «Графіка». Творчість художниці відзначено нагородами Всеукраїнського мистецького фестивалю «Золотий перетин» (в номінації «графік року», Київ, 1998); Фестивалю предметного дизайну «Водопарад» (Харків, 2002-2012). Твори Олени Кудінової публікувалися в американському збірнику «Краща друкована графіка. Міжнародна колекція» (1997). Роботи знаходяться в колекціях вітчизняних і зарубіжних музеїв і галерей, а також в приватних колекціях.