З 3 по 21 травня в Dymchuk Gallery триватиме виставка "Одеські нонконформісти", в якій буде представлено роботи відомих художників одеського, неофіційного за радянських часів, мистецтва: Валерія Басанця, Володимира Стрєльнікова, Євгена Рахманіна, Віктора Маринюка, Олега Волошинова, Олександра Стовбура, Володимира Цюпка, Василя Сада, Сергія Савченка. Виставку складатимуть живописні та графічні роботи 70х‒2000х років.

 

Басанець Валерій, Вторгнення

 

Відомо, що на початку 60х років мистецький нонконформістський рух з'явився в багатьох містах України: Харкові, Дніпрі, Миколаєві, Івано-Франківську, Ужгороді, та, звичайно, у Львові, Києві й Одесі. Рух цей є своєрідним відлунням "розстріляного відродження", що скористався нагодою в ситуації послаблення тиску з боку радянської влади на недовгий час, і ніби перезавантажив мистецьке життя в усіх регіонах. В Одесі, так далеко розташованої від тогочасного центру, життя на периферії як на курорті сформувало в мешканців здебільшого аполітичний темперамент. Так трапляється, коли людина з самого дитинства живе поруч з таким великим об'єктом, як море — то все інше видається незначним. Тому й роботи нонконформістів здебільшого камерні за форматом: абстрактні пейзажі, портрети або натюрморти.

 

Стовбур Александр. Тема-І

 

Молоді одеські художники зацікавились мистецтвом французьких імпресіоністів, каталоги з репродукціями яких почали привозили до Одеси в той час з Угорщини, Польщі та інших східноєвропейських країн. Але ж загалом часи імпресіонізму — це кінець ХІХ–початок ХХ століття, а мова йдеться про 60-ті роки. Соцреалізм було ними відкинуто заради чистого мистецтва, вільного від ідеологічного тиску. Можна сказати, що їхня творча лінія — то продовження модерністської течії південно-українського мистецтва початку ХХ століття, яку переломила в 20х30х роках пануюча ще півстоліття соцреалістична парадигма. Це новітній модернізм, доповнений власними мистецькими надбаннями й власним художнім дискурсом. Від тих пір ця мистецька течія, до якої входять автори з різними, добре впізнаваними голосами, становить явище герметичне. І це також дає можливість краще його дослідити, як окремий напрямок сучасного мистецтва, що артикулює художні та етичні принципи не притаманні для течій сучасного мистецтва, що виникли пізніше. Духовному надається перевага від світського, містичному від буденного, замість іронії – пафос. Нонконформізм виявляється не тільки в тому, щоб протистояти впливу колишньої держави на творчість, а в тому, щоб протистояти будь якому тискові на свободу. 

 

Стрєльніков Володимир. Без назви