До 21 жовтня в галереї M.gallery у Києві триває виставка «Метафізика міфу», що представляє роботи одеського художника Олександра Ройтбурда. 

Нові одеські сни або метафори метаморфоз

Новий живописний цикл Олександра Ройтбурда пропонує незвичайний варіант протесту проти перетворення міста у «припортове смт одесочка». Художник представляє погляд на модус урбаністичного позитиву як систему перекомбінувань архітектурних декорацій, цілком готових, щоб в них почала діяти якась абсурдна п'єса. Без музичного супроводу.

 

Усі фото взято зі сторінки ArtCult Foundation у Фейсбук

Метаморфози, що відбуваються з будівлями — вони позбавлені об'єму, необхідного для життя людей.

 

Метаморфози, що відбуваються з людськими фігурами — вони стають знаком присутності підсвідомого.

Метаморфози, що відбуваються з тваринами — вони живуть в місті як здичавіла або оскульптурена натура.

 

Метаморфози, що відбуваються зі скульптурним декором — він немов безсило оглядає трансформації навколишнього ландшафту.

Метаморфози, що відбуваються з освітленням — не будучи штучним, воно і не відображає жодної з пір року або певних годин доби, хоча тримає в майже апокаліптичній колористичній напрузі.

Візуальні метафори Ройтбурда не належать до жанру фантазій на тему курортного міста, яке повільно йде під воду. Спроба показати, що урбанізм Одеси має не тільки веселу обгортку з пісеньок Утьосова і жартів Жванецького, напевно, є поодиноким випадком в українській культурі.

 

Щоб деконструювати радянську міфологему не за допомогою пафосного перейменування, а з використанням європейського лексикону епохи юності модернізму, — потрібна сміливість.

Тільки не в сенсі грайливої цитатності: створюючи новий міф, важливо бути серйозним. Зокрема, й тому, що потрібні чималі зусилля для склеювання залишків напівзруйнованого міста, де все ще можливо прорватися до метафор чудесного перетворення через дроти комунікацій, засклені балкони і засилля авто.