Ініціативу виставки, що зародилась в середовищі Інституту архітектури Львівської політехніки, підтримали у Львівській обласній організації Національної спілки архітекторів України. Серед організаторів заходу, крім НСАУ, також Львівська міська рада, з чеської сторони — Генеральне консульство Чеської республіки у Львові, Магістрат міста Брна і Музей «Вілла Тугендгат».

 

Alexandra Timpau | ArchDaily

 

З нагоди відкриття виставки до Львова завітають поважні іноземні гості. У складі делегації з Брна: представники музею «Вілла Тугендгат» — директорка Івета Черна і Петр Дворак з відділу зв’язків із громадськістю, а з Магістрату Брна — представники департаменту міжнародних відносин Яна Санцова і Лібуше Штепанська. Долучаться дипломати, представники ЛОДА і ЛМР, місцеві архітектори тощо. На відкритті виставки Івета Черна прочитає лекцію «Скляна кімната: багато життів вілли Тугендгат». Відчути дух цього незвичайного місця допоможуть документальні фільми: «Доля Тугендгат» режисера Рудольфа Худоби, що розповідає про родину Тугендгат та їхній знаменитий дім, а також стрічка «Вілла Тугендгат — реставрація у 2010-2012 рр.».

 

Нині вілла Тугендгат вважається найбільш автентичним і найкраще збереженим у Європі об’єктом видатного німецького архітектора-модерніста Міс ван дер Рое, належить до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО (з 2001 р.), міжнародної мережі Iconic Houses, що об’єднує знакові будівлі, створені видатними архітекторами й доступні для громадськості. Після урочистого відкриття відновленої й відреставрованої вілли чотири роки тому там проводять екскурсії, фахові архітектурні події, концерти, кінопокази, освітні акції тощо. У будівлі розташовані адміністрація Музею «Вілла Тугендгат», Центр досліджень та документації, що вивчає історію вілли й архітектури Брна ХІХ-ХХ ст.

 

Alexandra Timpau | ArchDaily

Alexandra Timpau | ArchDaily

«Та до сьогодні вілла — а вона була споруджена у 1929-30 рр. — зазнала різних випробувань. Замовники проекту — подружжя Грети і Фріца Тугендгат, уродженців Брна й успішних підприємців, — прожили у домі менше восьми років: аншлюс Австрії з боку нацистської Німеччини змусив їх, людей із єврейським корінням, тікати (у Швейцарію, потім у Венесуелу). У час Другої світової війни в будинку розташовувалось гестапо, він був власністю рейху. У 1945-му загін Радянської армії звільнив об’єкт, при цьому будівля зазнала пошкоджень. Згодом у віллі функціонували танцювальна школа, реабілітаційний центр.

 

У 1963-му її оголошено пам’яткою культури, в кінці 1960-х сюди навідується Грета Тугендгат, відбувається виставка творів Міс ван дер Рое. У першій половині 1980-х проводились реконструкція й відновлення будівлі: дещо з автентичних елементів було змінено, але загалом ті роботи відіграли позитивну роль у збереженні об’єкта. У 1995 році його було оголошено національним пам’ятником культури. У 2000-х активізувались зусилля у процесі відновлення вілли. Спеціально створена міждисциплінарна група провела низку дослідницьких й аналітичних робіт, а в 2010-12 відбулися санаційні, реставраційні заходи — для максимального наближення вигляду вілли до оригінального.

 

Alexandra Timpau | ArchDaily

Alexandra Timpau | ArchDaily

 

Як одне з утілень свого часу, в якому гармонійно поєдналися мистецька вишуканість і тогочасні технологічні здобутки, вілла Тугендгат захоплює нас. Так само не могла залишити байдужим практично нікого й 80 років тому. Цікаво, що тоді її називали як втіленням розумової й технічної довершеності, так і вбачали у ній прояви модерністського снобізму й марнотратства (технологія будівництва, розкішні матеріали тощо коштували чимало). Та вона вражала ексклюзивністю — на рівні конструктивних, просторових (інтер’єрних й екстер’єрних), технічних і технологічних рішень.

 

Триповерхова вілла розташовувалася на схилі пагорба з чудовим видом на місто. Вперше в архітектурній практиці у будівництві застосували сталеву несучу конструкцію з тонких стовпців із хрестоподібним перетином. У будинку встановили прогресивне експлуатаційне й технічне оснащення: два скляні вікна, що опускалися майже до підлоги завдяки електромоторам, систему кондиціонування, що також охолоджувала повітря, а ще котельню, ліфти, систему сигналізації.

 

Внутрішній простір будівлі характеризували як «великий» (що, як казала Грета Тугендгат робить «людину вільною»), «плинний» (завдяки дизайну, розташуванню меблів). Неповторності йому надавали елементи, виготовлені з рідкісних, екзотичних матеріалів (італійський травертин, онікс з Марокко, деревина із Південно-Східної Азії), меблі, спроектовані Міс ван дер Рое спеціально для вілли (крісла «Барселона» і «Тугендгат», стілець «Брно» й ін.). Геометризм і раціоналізм, лаконічність форм і новаторські технології створювали атмосферу спокою і функціональної довершеності. А ззовні цю філософію доцільності доповнювала природа: сад, що був раєм для забав малечі сім’ї Тугендгат, зимовий сад, де Фріц Тугендгат створив прекрасну оранжерею, рослини на фасаді будинку, котрі наче ховали його у своїх обіймах», — розповідають організатори.

 

Джерело: Сайт Львівської міської ради