5 грудня о 12.00 на третьому поверсі Верховної Ради України відкрилась виставка «Земля як не / суб'єкт», яка є частиною проекту «Земельна відповідь».

 

12 художніх творів провокують на переосмислення «земельного питання», вводячи в дискусію нову роль — учасника, що досі мовчав — землю.

 

Сам проект створювався у незвичному форматі «арт-смарт-медiа», що поєднав медіа-інтерес до земельного питання, форсайт-дослідження майбутнього і художнє висловлювання — для того, аби в дискусії про долю земельної реформи в Україні зазвучав голос нового суб’єкту — землі.

 

 

Народні депутати та гості Верховної Ради знайомляться з комахами, які голосують «за» чи «проти» ринку землі (робота Алевтини Кахідзе); з «землею, яка емансипується» Єгора Анцигіна; «пробою ґрунту» з уявного 2032 року авторства Микити Зігури та за участі Єгора Зігури; з результатом «табу» —досліджень Костянтина Зоркіна; із розмовою «Характерника» Богдана Андрійцева із землею; роботою художників Терези і Михайла Барабаш «Антиномія» із парадоксами, які зачаровують; іронічним прочитанням урочистості моменту навколо земельного питання авторства Артема Волокітіна та Тетяни Малиновської, «корінням» проблем від Ксенії Гнилицької; прозорим висловлюванням Віри Ганжі; «замороженим питанням» Сергія Якуніна і образною мовою поета і виконавця, репера Артема Лоїка. За фото-документацією можна ознайомитися з роботою Анни Кахіані, яка містить земляний насип вагою до 6 тонн  — «Без назви». Характерно, що цю роботу в Раду не допустили — з технічних причин, тим не менш, з певної точки зору це метафорично підкреслює характер взаємодії державної машини із землею.

 

 

Кураторська практика та мистецтвознавча експертиза у проекті «Земельна відповідь» була представлена Ксенією Малих, Ольгою Балашовою. Арт-менеджер проекту — Юлія Гнат (s.com.ua). Над художньою експозицією у кулуарах Верховної Ради працювали Ксенія Малих, Юлія Гнат та команда монтажу на чолі із Максом Роботовим.

 

Ксенія Малих прокоментувала виставку творів цього проекту у Верховній Раді: «Це напевне було найважче завдання з усього мого досвіду стосовно експонування сучасного мистецтва. Зазвичай сучасні куратори звикли до так званого «білого кубу», коли на чисту поверхню без жодних контекстів ми накладаємо свої. Тому, коли ми вперше потрапили сюди, цей простір нас приголомшив своїм контекстом, який є дуже щільним і потужним».

 

«Коли нас загітували представити виставку творів проекту у Верховній Раді, де цими днями загострилась дискусія по земельному питанню, ми прагнули втілити найбільш якісний підхід до мистецьких інтервенцій у простір політичних інституцій. Для нас було важливо, щоби «голос землі», «озвучений» сучасними художниками, кожним по своєму, взаємодіяв із відповідною аудиторією і був «почутий» тими, від кого багато залежить. Це найголовніше. Інший аспект — складні механізми роботи апарату цієї інституції та політика виставкової діяльності. Звісно ми не планували сусідства на одному поверсі сучасного мистецтва із Петриківкою і старовинними строями, проте поза можливістю впливу з нашого боку, контекст навколо нашого проекту раптово, на кілька днів, розгорнувся саме таким чином. Ми змушені були оперативно це врахувати і знайти адекватні експозиційні рішення, щоби сучасне мистецтво «працювало». Але при цьому нам стало очевидно, наскільки актуальним є оцей «баттл» між двома уявленнями про візуальну українську культуру. Він давно назрів. Самі ексгібітори промислів і інші відвідувачі, заходячи у простір нашої виставки, неначе трохи завмирають... Це дещо нагадує як герой фільму «Гості з майбутнього» Коля Герасімов зайшов у кімнату із машиною часу. Оцей контраст створює цікаве «тертя»... у контексті інституції, під дахом якої оце все відбувається. Об'ємності сприйняттю додає і ракурс двох паралельних історій — як одні «культурні» предмети в кращому випадку щось нагадують, а інші «предмети» — проникають у думки, втягують у своє поле, заглиблюють, проникають у майбутнє. І справа не в тому, що ми це відчуваємо. Це починає відчувати аудиторія», — прокоментувала Юлія Гнат.

 

Виставка діятиме до 22 грудня 2017 року.

 

 

Про проект «Земельна відповідь»

Виставка «Земля як не / суб'єкт» — це частина великого комунікативного проекту «Земельна відповідь», який відбувся з червня по жовтень 2017 року.

 

Проект складався з  трьох елементів: смарт-арт-медіа. Завданням всього проекту було розібратися в непростому «земельному питанні»: чи потрібен нам ринок землі, і якщо так — то на яких умовах його відкривати?

 

Смарт-частина забезпечувалася методологією дослідження майбутнього — Форсайтом. Форсайт-звіт можна завантажити за посиланням на сайті проекту.

 

Медіа — незалежна частина проекту. Засоби масової інформації притягнулися на резонансну тему та нестандартні способи вирішення земельного питання.

 

Генеральний фундатор представлення виставки у Верховній Раді — Юридична група LCF. В цілому проект «Земельна відповідь» відбувся завдяки фундаторам — компаніям, що зацікавлені у розвитку агросектору України. Це інжинірингова компанія Interprojekt GMBH, IT-рішення Forland, Юридична група LCF, Компанія Ефективні інвестиції, постачальник сонячних енергорішень «Атмосфера», рейдовий термінал Конкорд та Baker Tilly Ukraine.