Галерея «FACE Foundation» (м. Київ, Лаврський провулок, 9) представляє виставку інсталяцій відомого одеського художника Ігоря Гусєва «Весна не для всіх».

 

ВЕСНА НЕ ДЛЯ ВСІХ

 

Останніми роками він остаточно переконався, що поруч із ним  вживають кисень, шкрябаються в соціальних мережах персонажі з надзвичайно різних історичних періодів і епох.

 

Манірні неандертальці, середньовічні інтелектуали, силіконові ретрогради, ватниці-спокусниці та інші духовні трансформери. І в кожного на чолі або на потилиці написано: «Роби як я!».

 

Іноді, особливо навесні, йому хотілося застосувати до них процес оживлення. Вивести, витрясти зі стану затяжної сплячки. Дати кожному в руку гілочку з розквітлим вайфаєм. Імплантувати сапфіри сумління і рубіни сорому.

 

 Але щоразу, коли він вже був готовий їх розбудити, щось заважало.

 

— А раптом вони вмруть? Ну, сто відсотків візьмуть і умруть. Тупо не витримають занурення у реальність… Добре, нехай все залишається, як є!  

 

Завжди перемагав страх, що в призначений час його самого ніхто не розбудить.

 

Ігор Гусєв

10  квітня 2017

 

Тут і далі — проект «Весна не для всіх»

Усі зображення надані галереєю

 

Виставка «Весна не для всіх» фокусується на одній зі сторін багатогранної творчості художника Ігоря Гусєва, яка охоплює живопис, перформанси, інсталяції, арт-об’єкти, поезію. На інсталяції. Для художника інсталяція — це філософське висловлювання, цікаве  не чіткою артикуляцією ідеї, а парадоксальністю. Коли висловлювання редуковане до якогось візуального об’єкту — це і є мова сучасних філософів, вважає автор.

 

Ігор Гусєв: Першу інсталяцію я зробив у 1991 році,  відтоді  не припиняв практикувати в цьому жанрі. А коли в Україні з’явився Фонд Сороса і проголосив, що живопис помер, в країні був розквіт інсталяції - ні на що інше вони грошей не давали. Після 2000-х всі плюнули на постмодерністські догми і повернулися до живопису, комп’ютерна графіка і друк створили новий баланс сил.

 

Повернення до інсталяції сталося  2015 року під час 2-місячної резиденції DUKLEY EUROPEAN ART COMMUNITY у Чорногорії, на яку Ігоря Гусєва запросив російський галерист Марат Гельман, котрий з 2014 року не живе в Росії. На виставці будуть представлені 10 нових інсталяцій художника, лише одна з них – «Ми- брати, а ви?» - римейк зробленої в чорногорській резиденції 2015 року, тільки натуральне чорногорське  каміння у Києві Ігор заміняє на муляжі.  В інсталяціях Ігор Гусєв тяжіє до ready-made, створюючи додану художню вартість готових об’єктів, доповнену реальність. Матеріалом для його останніх інсталяцій слугували пластик, оргскло, вінілові платівки, і матеріали, і образи  працюють на відчуття промислової «зробленості».  Приміщення галереї нагадує вхід у комору дивного магазину 1960-х років, це своєрідна рефлексія на автора на радянську промисловість. В інсталяціях Ігоря Гусєва важлива концепція, а не майстерність.

 

 

Концептуалізм митця завжди проявлений і в назвах його виставок, і часто вербальна формула «перпендикулярна» візуальному висловлюванню. Ігор Гусєв вважає, що потоку свідомості слід надавати знайомих образів з навколишнього середовища, а трансцедентальні, містичні стани повинні пересікатися з буденністю, щоб дати глядачу ключ до розуміння проекту. Отже, ключ — весна.

 

 

Ігор Гусєв: Оскільки я — не київський автор, зайти до мене в майстерню і побачити мої  арт-об’єкти неможливо, я захотів показати в Києві саме їх.  В Україні складно робити інсталяції  — їх мало купують і ніде зберігати. Живопис дає більше свободи —  там все залежить від тебе, в інсталяції – від матеріалу і бюджету: можна зробити гігантського розміру і з дорогих матеріалів, а можна зробити бідне мистецтво. В західному арт-середовищі видно, які інсталяції спонсоровані фондами, а які призначені для інтер’єру. На мою думку, чим більше художник вкладає сам, тим правдивішою виходить робота.

 

Побачити виставку можна до 6 серпня 2017 року. 

 

* * *

Ігор Гусєв закінчив Одеське художнє училище ім. М.Б.Грекова. Учасник усіх найпомітніших виставкових проектів в Україні. Лідер руху «Арт-рейдери», засновник андерграундної галереї «Норма». Живе в Одесі.