26 вересня у п’ятницю о 18:00 у Національному художньому музеї України (Київ, вул. М. Грушевського, 6) відбудеться відкриття виставки PARADISO PERDUTO Павла МАКОВА. 27 вересня о 14 годині пройде кураторська екскурсія.

 

«...кожній людині потрібно до найменших деталей знати два-три якісь ландшафти. Цих конкретних ландшафтів досить, щоб могти думати. Бо людина не може мислити, не розставляючи певні образи на відбитому назавжди у мозку ландшафті. Крім того, цих ділянок рельєфу досить і для комбінування снів», — писав Тарас Прохасько у книзі «FM Галичина».

 

Харківські ландшафти дають Павлу Макову безкінечний матеріал для роздумів: досліджені й розібрані ним до найдрібніших деталей, вони продовжують відкривати художнику щось, приховане раніше. Широка географія спостережень не заважає майстру повертатись до основного ландшафту, де на нього очікує наступне відкриття. «Paradiso Perduto» виникає в період прочитання праці німецько-американського філософа Ханса-Ульріха Гумбрехта «Після 1945. Латентність як початок присутності», в якій, окрім всякого іншого, Маков віднаходить поняття «ємності» («контейнера»). Художник і раніше звертався до цього образу («Вежа. Мрія», 2010–12; «Українська абетка», 2011), але тепер через «контейнер» починає виявляти себе особлива екзистенційна ситуація сучасного світу — латентність.

 

 

Простір «Paradiso Perduto» у виконанні Макова сповнений місць, котрі щось замовчують – це і власне контейнери, і пустоти, і мішені, і рослини. Дивлячись на них, ми можемо відчути присутність того, що досі не проявило себе чітко, але зберігає можливість відбутися. Зі слів художника, «я думав, що працюю з метафорою — і раптом події почали розвиватись так, як я намалював». Те саме може відчути спостережливий і чутливий глядач. Пересуваючись ландшафтами «втраченого раю» Макова, можна осмислити образи й обриси власного раю.

 

 

Павло Маков — член Королівського товариства живописців і графіків Великої Британії, Союзу художників України, член-кореспондент Академії мистецтв України. Серед нагород: диплом Угорської асоціації художників «Майстри графіки» (Гьор, Угорщина), Prix d’honneur (Шамальєр, Франція), Нагорода «Золота книга» (Таллінн, Естонія), Гран-прі 1‑ої Всесоюзної бієнале графіки (1990, Калінінград), Міжнародної виставки графіки й плаката «4 Блок» (1994, Харків), 1-ша премія Національної трієнале графіки (1997, Київ). Роботи зберігаються в Національному художньому музеї України (Київ), Національному музеї російського мистецтва (Київ), PinchukArtCentre (Київ), Національному художньому музеї Естонії (Таллінн), Державній Третьяковській галереї (Москва), Державному музеї образотворчих мистецтв ім. Пушкіна (Москва), Музеї Вікторії й Альберта (Лондон), Музеї Ашмоліан (Оксфорд, Велика Британія), Музеї Оденсе (Данія), Метрополітен-Музеї (Нью-Йорк), Національній галереї (Вашингтон), Бібліотеці Конгресу США (Вашингтон), Центрі сучасного мистецтва (Осака, Японія) та інших.