11 грудня о 19 годині у дніпропетровському арт-центрі Я Галерея (вул. Гусенка, 17) відкриється виставка «У нашім раї». Це концептуальний проект, головна ідея якого полягає у новому прочитанні поезій Кобзаря через художній діалог із творами сучасного мистецтва.

 

Куратори проекту: Галина Скляренко, Валерій Сахарук. Учасники: Олександр Бабак, Анна Войтенко, Павло Маков, Віктор Марущенко, Анна Миронова, Станіслав Перфецький, Тіберій Сільваші, Анатоль Степаненко, Руслан Тремба, за участі Олександра Короля.

 

У живописі, графіці, фото та відео сучасні митці створюють свою, розпочату Шевченком, «Живописну Україну». Уважно вдивляючись у навколишній світ, ставлячи  свої питання до традиційних вимірів національного міфу,  трагічних катаклізмів буття, вони продовжують і розвивають  великі Шевченківські теми — природи і людини, боротьби за свободу, мрій про майбутнє. Рядки Шевченка окреслюють художній простір, визначають його динаміку й напругу. І тут у коло  роздумів  Поета входить новий досвід, — жорсткий, часто парадоксальний і неоднозначний, де в драмах сучасної України прозоро проступають відгомони  його образів, ті «вічні українські питання»,  відповісти на які має країна і кожен з нас.

 

 

Учасники виставки — як широко відомі, так і молоді українські художники різних творчих спрямувань. Їхнє бачення світу і розуміння мистецтва — емоційне й аналітичне, критичне й неоднозначне, але завжди особистісне і зацікавлене. Їхнє мистецтво відкрите до роздумів та дискусій. У їхніх, насичених гостротою власного сприйняття, творах продовжується Шевченківська традиція, де «історія мого життя становить частину історії моєї батьківщини».

 

Уже третє століття, як ми читаємо «Кобзаря». Багато його віршів розійшлися на цитати, і промовляючи  їх ми часто забуваємо, кому вони належать. Вони стали народними, увійшли в нашу свідомість,  визначили  особливості нашої мови, культури, пам’яті. Однак саме зараз, коли ювілей Тараса Григоровича Шевченка співпав з глибокими соціальними потрясіннями у нашому суспільстві, коли Україна на новому історичному зламі так болісно і напружено обирає свій шлях, — рядки великого поета набувають особливої актуальності. Закладені в них послання потребують нового прочитання. Їхня  пророча мудрість,  проблемна глибина, багатозначна образність чекають на осмислення. Адже, як справедливо  писав Іван Дзюба: «Шевченка розуміємо настільки, наскільки розуміємо себе».

 

Павло Маков, ДОТИК № 2, з циклу Відбитки пальців, 2013–2014, папір, малюнок, багаторазове інтагліо, акрил