11 – 16 червня Voloshyn Gallery візьме участь у ярмарку сучасного мистецтва VOLTA14 Basel 2018, що проходитиме у рамках тижня мистецтв Art Basel Week, і представить твори трьох художниць – Марії Сулименко, Жанни Кадирової та Анастасії Подерв’янської.

 

VOLTA – міжнародний ярмарок започаткований у 2005 році у швейцарському місті Базелі, а у 2008 році він дебютував у Нью-Йорку як VOLTA NY. Отже, історія VOLTA розпочалася 14 років тому на Volta-Platz. Це неподалік від теперішньої локації ярмарку – дистриб’юторського центру COOP, який цьогоріч VOLTA інавгурувала найновішим мистецьким хабом Базелю, а також новим "space for discovery" (простором для відкриттів). Нова локація розташована навпроти Novartis Campus на вулиці Elsässerstrasse 215.

 

“Вже багато років VOLTA не припиняє свого розвитку. Це виражається у постійному кураторському відборі нового контенту ярмарку та локацій для його проведення. Рухаючись уперед, ми прагнемо створювати галереям найкращі умови для роботи, а також залишаємо місце для досліджень та відкриттів”, – зазначає Аманда Коулсон (Amanda Coulson), співзасновниця та художній керівник VOLTA.

 

У VOLTA14 візьмуть участь 74 галереї із 28 країн, серед учасників у статусі дебютанта буде і Voloshyn Gallery, яка у березні цього року вже встигла взяти участь у VOLTA NY (Нью-Йорк, США).

 

Представлений на стенді галереї проект Марії Сулименко, німецької художниці із українським корінням, має назву “Скляний світ людей та речей…” У її акварельних роботах є одночасно простота і лаконічність, і у той же час те, що зачаровує. Все, що відбувається ніби уповільнене або застигло в просторі, і занурене в атмосферу сірого прозорого повітря.

 

Художниця розповідає, що не ставила певні цілі, не вигадувала концепції, її роботи не тільки про те, що вона бачить, а й про те як вона бачить. Перш за все в них прагнення передати глядачеві атмосферу.  

 

“Я завжди любила ці "офісні " приміщення, де все так дивно, загадково, порожньо, де мають місце свої ритуали, ієрархії. Що там відбувається? Що там роблять? Можливо байдикують, а можливо будують плани захоплення всесвіту. До своїх персонажів я ставлюся дуже тремтливо хоча вони і не є головними, це не конкретні люди, скоріше вони безособові, але мені приємно думати, що в них є своє життя поза картиною”, − говорить Марія Сулименко.

 

Робота Марії Сулименко

Усі зображення надано організаторами

 

Авторка тонко і чітко збирає усі деталі, але в той же час у глядача залишається відчуття імпровізації і невимушеності. Герої малюнків Марії поза якоюсь конкретною епохою, і розміщені у досить умовно, іноді наївно позначеному середовищі, образи якого відсилають скоріше до підсвідомого ніж до явного. В цій атмосфері абсурдності того, що відбувається є щось навіть вельми екзистенційне. Мимоволі запитуєш себе: герої з картин Сулименко − пересічні люди, що пливуть за течією, або нонконформісти, які свідомо обирають самотність?

 

Коли розглядаєш "Скляний світ людей і речей ..." спадає на думку, що люди у більшості своїй постійно прагнуть оточити себе усією цією безглуздою мішурою, величезною кількістю предметів. Від чого ж? Можливо це заспокоює, дає відчуття причетності до певної соціальної групи, рятує від відчуття екзистенційної самотності і страху десоціализації.

 

Марія Сулименко народилась у 1981 році у Києві, Україна, у родині художників. Закінчила Державну художню школу імені Т. Г. Шевченка. Здобувати вищу освіту подалася до Німеччини. Вступила до Державної академії образотворчих мистецтв у Штутгарті (Akademie der Bildenden Künste in Stuttgart), де займалася скульптурою та живописом. По закінченні вступила до вищої школи образотворчого мистецтва у місті Оффенбах (Hochschule für Gestaltung in Offenbach am Main), де вивчала графічний дизайн. Викладачами були відомі ATAK (Georg Barber) та Eike König. У Німеччині й сформувався художній стиль Марії, вона створює чималі картини на папері та полотні. У 2016 та 2017 роках Voloshyn Gallery представляла твори художниці на ярмарку SCOPE у Маямі (США) та Базелі (Швейцарія). На даний момент Cулименко живе та працює у місті Ірндорф (Irndorf), Німеччина.

 

Художниця і скульпторка Жанна Кадирова працює в традиції мистецтва site specific, створює об'єкти, інсталяції, мозаїки та скульптури. Одна з основних тем її творчості – урбаністика. “Неявні форми” Кадирової, що представлені на стенді галереї, базуються на трансформації того, що найчастіше невидиме і ефемерне, в свою протилежність − у  щось вагоме і те, що захаращує простір. Кадирова втілює в фізичну форму світлові промені і тіні, виліплюючи їх з цементу. Лампи, що випромінюють світлові хвилі або відкидають тіні, рідко реєструються нашою свідомістю. Однак ця невидимість вельми удавана, так як насправді ці прилади втручаються в наше життя зі значними наслідками, що коливаються від позитивного освітлення темного простору до загрозливого втручання в приватну сферу людини. Окремі об'єкти “неявних форм” формуються всередині виставкового простору з урахуванням його архітектурних особливостей, покликаних підкреслити уявну невидимість світла і тіні.

 

Робота Жанни Кадирової

 

Жанна Кадирова народилася 1981 року у місті Бровари, Київська область, Україна. У 1999 році закінчила відділення скульптури київської Державної художньої середньої школи ім. Т. Г. Шевченка. Ініціаторка художніх груп, виставок, акцій, таких як Р.Е.П. (Революційний експериментальний простір), музичної панк групи "Пінопласт", 8 = 8, "Завойоване місто", "Місто переможців", "Ні журі, ні призу", "Нова історія" (Харківський художній музей). Кураторка виставок у київському LabGarage. У 2009 році створила "Пам'ятник новому пам'ятнику" у місті Шаргород, Україна. У 2011 році була удостоєна спеціальної премії PinchukArtCentre. У квітні 2012 року — премії Сергія Курьохіна в номінації "Паблік-арт" за роботу "Форма світла". У грудні 2012 року була нагороджена премією імені Казимира Малевича. У 2013 році отримала головну премію PinchukArtCentre. Кадирова учасник міжнародних виставок, зокрема, 5-й Московської бієнале, Українського павільйону на 55-й Венеціанській бієнале, "Nouvelles Vagues", Palais de Tokyo у Парижі, у 2013 році. У 2014 році взяла участь в мистецької резиденції за підтримки Baró Galeria, Сан-Паулу, Бразилія. А у 2016 році брала участь у виставці у парижському Центрі Жоржа Пампіду. Художниця живе та працює у Києві, Україна.

 

Текстильна робота Анастасії Подерв'янської "Light my Fire” із серії "Country-Horror" поєднує у собі сплав естетичних концепцій – космополітичний урбанізм та фолькові мотиви. Український декоративізм та етно-романтизм, а також елементи коміксу створюють простір, сповнений символами та ребусами, які розширюють інтерпретації дійсності, надають твору мультикультурного значення та виводять його за межі архаїчно-традиційних уявлень. На панно зображено Єву, що спокушається райським яблуком. Навколо неї зображено біблійні символи, такі як ребро Адама та умовно позначені пристрасті і гріхи. Картину обрамлюють короткі цитати із пісні Джима Моррісона, лідера гурту “The Doors”, вишиті золотою ниткою.

 

Робота Анастасії Подерв'янської

 

Анастасія Подерв'янська народилася 1978 року у місті Києві, Україна, в родині художників. У 1996 році закінчила ДХСШ, а у 2002 році Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури, де навчалася на монументальному відділенні під керівництвом академіка М. А. Стороженка. Член НСХУ із 2002 року. Роботи Подерв'янської зберігаються у колекціях "Eurolab", Музею сучасного мистецтва України, а також у приватних колекціях в Україні, Польщі, Німеччині, Македонії та США. Художниця приймає участь у виставках і пленерах. Живе і працює у Києві, Україна.

 

 

Нова локація: ELSÄSSERSTRASSE 215, BASEL, 3 хвилини пішки від VOLTAPLATZ, бокс #В18