Журналіст сайту «ВВС» Джейсон Фараго спробував перевірити, чи справді живопис як вид візуального мистецтво втратив авторитет у сучасному світі.

 

Приводом для статті стала книжка «Painting Now» від історика мистецтв Сюзанни Хадсон, у якій вона демонструє глибокий погляд на сучасний живопис, а також виставка сучасного живопису «The Forever Now» у Музеї сучасного мистецтва (Нью-Йорк).

 

Лаура Оуенс. Без назви (2013). З виставки у Музеї сучасного мистецтва

 

За словами Фараго, Хадсон виділяє два головні моменти, коли живопис оголосили «мертвим». Перший – винайдення фотографії у 1830-х роках. Другий – 1910-ті, коли Марсель Дюшан вперше презентував пісуар як твір мистецтва.

 

Однак авторка зазначає, що поминки за живописом виявилися передчасними. Він увібрав у себе риси інших арт-медій, але при цьому залишився тим, чим був із самого початку. Наприклад, кольорові малюнки Кондолізи Райс і Патріса Лумумби від Люка Тьойманса виглядають настільки реалістичними, що їх важко відрізнити від фото. Імран Каверші з Пакістану перетворює картини на масштабні інсталяції на підлозі та стінах. Ютта Кьотер не просто малює, а переносить творчий процес на відео і таким чином показує його в галереях.

 

Люк Тьойманс. «Держсекретар» (2005)

 

«Структура ринку мистецтва така, що необхідно передавати нову юридичну силу та вдихати нову енергію в картину. ЇЇ легко зберігати, легко транспортувати, ця система працює добре в інтернеті. Виявляється, що картина – ідеальний інструмент. Проблема тільки в тому, хто його використовує», – такою цитатою з «Painting Now» Джейсон Фарго підсумовує свої міркування.

 

Джерело: bbc.com

 

Переклад: Андрій Безуглий