12 липня о 19.00 в Ya Gallery в Києві відбудеться відкриття виставки Юрія Денисенкова «Інстинкт». Публікуємо текст мистецтвознавиці Катерини Носко про проект. 

 

Другий персональний проект «Інстинкт» Юрія Денисенкова є наступним кроком у бік дослідження прикмет сучасності після його серії «Тло» (2013). І якщо чотири роки тому художник взяв за основу особисте переживання часових «несумісностей» та «нашарувань», то цього разу він зосереджується на питанні масової свідомості, а також (само)контролю індивіда як елементу натовпу, вразливого за своєю суттю. «Голуб, – за словами автора, – як символ миру, благої звістки, у масі перетворюється на образ страшної м'ясорубки, яка поглинає і знищує все, що потрапляє до неї». Крім цього, чергове звернення до сучасності стало результатом внутрішньої необхідності художника у живописі як такому та визначило конкретність та ясність зображення. Ключ до цього віднаходимо у початковій позиції художника до теми, бо «важливим було виразити думку так, щоб нікого [глядача] не сплутати». Юрій Денисенков зазначає, що робота над проектом розпочалася тоді, коли він помітив «як кардинально змінюється образ одного і того ж зображеного предмета після того, як цей предмет потрапляє в умови скупчення та масовості. Тобто “знищення" індивіда та зміна його образу відбувається за рахунок розмноження та об'єднання».

 

Юрій Денисенков. Зграя, 2014

 

Відтак очевидним стає намір, який висуває перед собою автор – «прояснювання» співпадає з реалістичним методом, який застосовує художник. Звідси собака на полотні Денисенкова – це просто собака, так само як і свиня, риба, мураха. Інша справа, що поєднуючи їх певним чином композиційно, Денисенков проектує поведінкові моделі, притаманні не лише світу тварин чи комах. Останні у роботах художника, наприклад, спокушаються на краплю варення та, зав'язнувши в ньому, зустрічають «солодку» смерть. Крім цього, Юрій Денисенков проводить паралелі між роботою бджіл з їхньою організацією з виробництва меду, контролю трутнів, як прогресивної моделі суспільства, та сучасними корпораціями. Працівники щоранку наповнюють блоки своїх офісів, наче бджоли стільники. Цей сюжет підхоплює ще один – про зграю риб, вихоплену із єдино можливого середовища для життя. Усі разом ці історії становлять одну із магістральних тем серії – ошуканих та пійманих на щось.

 

Юрій Денисенков. Голуби, 2017

 

Так, розпочавшись у полі буденного – зі спостереження художника за голубами, які налітають на насіння, утворюючи собою майже абстрактну масу, – «Інстинкт» будується на варіантах поведінки не-людей лише на перший погляд. Бо насправді його історії відсилають до питання боротьби та виживання у будь-який спосіб саме людини, яку повсякчас спіткають маніпуляції та фатальні поступки, а тваринний інстинкт, подекуди, обумовлює вчинки. У зв'язку з цим автор працює з ідеєю більшості, що здатна приховувати та поглинати. «Натовп – це знищення особистості», – повторює Юрій Денисенков. Перформанс Марини Абрамович «Ритм 0» (1974), під час якого люди чинили з художницею, що їм заманеться, це підтверджує. «Надзвичайно дивно, наскільки швидко людина може повернутися в дикий печерний стан, якщо їй усе дозволити», – коментувала Абрамович свій досвід. Не менш показовим було й те, що як тільки перформанс було оголошено завершеним, усі його учасники миттєво зникли. «Інстинкт» своєю чергою повертає до цієї проблематики та виштовхує у поле роздумів про індивіда, здатного на будь-що, причому як у натовпі, так і самостійно. Доказом цього є тероризм як сучасна альтернатива повномасштабних війн, що зробила не лише багаточисленні скупчення людей – натовп – своєю основною мішенню, а й терориста – тим самим індивідом, що піймався як мураха на мед.

 

(Текст було вперше опубліковано на офіційному сайті Ya Gallery).

 

Катерина Носко

 

Юрій Денисенков. Гора, 2017